1870-му році почалася Франко-прусська війна. У Парижі стали переслідувати німців. Родина Дизелів тікає до Англії. Опинившись без зв’язків та грошей, Теодор Дизель вирішив відправити свого 12-річного сина до німецького міста Аугсбург.
— Ти маєш
якомога швидше навчитися чогось і допомагати батькові, — переконувала його
мати.
Вона
сподівалася, що в Німеччині хлопцеві допоможе її брат-професор. Той із
дружиною дітей не мали і прийняли племінника як рідного сина. Рудольф мав
феноменальні математичні здібності, блискуче закінчив реальне училище. Потім за
співбесідою вступив до Мюнхенської політехнічної школи. Непогано заробляв
уроками, отримував добру стипендію й згодом почав допомагати батькам.
Професор
Карл фон Лінде — винахідник холодильника — запропонував Дизелю очолити філію
його фірми у Парижі. Завдяки йому Рудольф зацікавився тепловими двигунами. Він
мріяв розробити такий, що був би ефективнішим за парову машину. За 10 років він
розробив сотні креслень та розрахунків — від мініатюрних моторчиків для швейних
машин до гігантських стаціонарних агрегатів, що використовують сонячну енергію.
1882-го
Рудольф Дизель познайомився із 20-річною гувернанткою Мартою Флеш. Наступного
року вони побралися, й невдовзі Марта народила хлопчика. На честь батька його
назвали Рудольфом. Згодом з’явилися на світ донька Хедді та син Ежен. 1890-го
Дизелі переїхали до Берліна.
Рудольф
продовжив працювати над своїм двигуном. Через 2 роки отримав патент, який
зробив його багатим. 1897-го на заводі в Аугсбургу було створено перший
практичний дизельний двигун. А наступного року після Мюнхенської виставки
парових машин 39-річний Дизель прокинувся знаменитим. Німецькі та іноземні
підприємства нарозхват розбирали ліцензії на виробництво двигунів.
Дизель
закинув свої досліди та зайнявся комерцією. Маючи вже 6-мільйонний капітал, він
заснував підприємство з будівництва електропоїздів, купував і перепродував
фірми. Та невдовзі виявилось, що його дизель-мотор дає збої. Він мав безліч
дрібних неполадок, бо виготовлення певних деталей вимагало високої точності. А
її не могли забезпечити більшість тодішніх заводів. Крім того, агрегати
потребували нових жаростійких матеріалів. Тож деякі фірми заявили про
”непридатність” дизель-моторів для серійного виробництва”. Вибухнув скандал.
Скасовуються угоди, припиняються виплати Дизелеві.
На
батьківщині репутація Дизеля була підірвана. Тож він налагоджує контакти із
закордонними промисловцями. Його двигунами зацікавились у Франції, Швейцарії,
Австрії, Бельгії, Росії та Америці. 1898-го російський підприємець Еммануїл
Нобель — племінник Альфреда Нобеля — купує у винахідника патент і
запрошує його до Санкт-Петербурга. Там переорієнтовує виробництво свого заводу
на виготовлення дизель-моторів. Їх встановили на електростанціях міста та на
насосній станції петербурзького водогону.
1912-го
Дизель повертається до Мюнхена. Бере в борг гроші та купує акції
електромобільної фірми. Незабаром вона банкрутує, й Рудольф змушений звільнити
майже всю прислугу й закласти будинок. А коли наприкінці літа 1913-го вибухнула
фінансова криза, Дизель став повним банкрутом. Він влаштовується простим
інженером на одному англійському заводі.
Відправивши
дружину до матері, до початку вересня залишався сам у своєму мюнхенському
будинку. Одного дня він відпустив до ранку прислугу і попросив старшого сина,
що працював клерком, терміново приїхати до нього.
— То була
дивна і сумна зустріч, — згадував Рудольф-молодший. — Батько показував мені, що
й де лежить у будинку, у яких шафах зберігаються важливі документи, давав ключі
і просив випробувати замки.
З розпухлих пальців
покійника зняли каблучки
|
Коли син поїхав, Рудольф почав
палити ділові папери. Через кілька днів він подався до Франкфурта, де жила з
родиною донька. Два тижні він провів з Хедді, Мартою та внуками. Перед
від’їздом залишив дружині валізу, але попросив її не відкривати.
29
вересня в бельгійському місті Антверпен Дизель разом із двома приятелями сів на
паром ”Дрезден”, що йшов через Ла-Манш до Англії. Увечері він розпрощався з
супутниками і подався до своєї каюти. Відтоді його ніхто ніколи не бачив.
Ліжко у
каюті Рудольфа Дизеля було незім’яте, багаж нерозпакований. На столі лежав
розкритий записник. День 29 вересня Дизель помітив хрестиком. Під час ранкового
обходу черговий офіцер знайшов під рейками чийсь капелюх і згорнуте пальто.
Вони належали Дизелеві.
Наступного
ранку в гирлі річки Шельди рибалки витягли з води тіло добре одягненого
чоловіка. З розпухлих пальців покійника зняли каблучки, у кишенях знайшли
гаманець, футляр для окулярів, кишенькову аптечку. Труп за морським звичаєм
кинули у море. Згодом Рудольф Дизель-молодший підтвердив, що всі ці речі
належали його батькові.
Марта у
валізі знайшла 20 тис. марок та купу неоплачених рахунків.
1858,
18 березня — Рудольф Крістіан Карл Дизель
народився у Парижі в родині німця — палітурника Теодора Дизеля
1875–1880 — навчається у Мюнхенській вищій політехнічній школі 1880–1892 — очолює завод акціонерного товариства ”Холодильник” у Парижі 1883 — одружується з Мартою Флеш, народжується син Рудольф 1885, 1889 — народжуються донька Хедді та син Ежен 1913, 29 вересня — загинув під час подорожі до Англії на кораблі ”Дрезден” |
||||||
