Тлумачний словник з Технічної Експлуатації Автомобілів. Літера Д

Д

Демпфер [< нім. Dämpfer глушник] - пристосування для усунення або зменшення коливань (демпфування) в механічних чи електричних системах.

Десорбція - процес, який зворотній абсорбції - виділення із адсорбента речовин після поглинання. При нагріванні адсорбента рухомість адсорбованих молекул зростає, і при досягненні деякої критичної температури їх кінетична енергія перевищує енергію адсорбційного зв'язку. В результаті цього відбувається дезорієнтація і Д., тобто порушується зв'язок.

Деструкція - порушення або руйнування нормальної структури речовини. Напр., молекули мастильного матеріалу ланцюгового виду розкладаються на більш короткі частини внаслідок дії високої температури, механічних напружень (“перетирання” при терті) і ін. В результаті цього утворюються вторинні низькомолекулярні продукти, які змінюють мастильні властивості вихідної оливи.

Детонація [<лат. dеtоnеr прогриміти] - миттєве займання якої-небудь вибухової речовини, яка викликана вибухом іншої речовини або струсом, ударом.

Дефект [< лат. dеfесtus структури матеріалів] - порушення суцільності і (або) регулярності структури матеріалів. Д. виникають як при виготовленні, так і при експлуатації матеріалів і суттєво впливають на їх властивості. Д. класифікують по генетичних (механічні, радіаційні, термічні і ін.), морфологічних (зовнішні, внутрішні і ін.) і структурних (включення, пори, тріщини і ін.) ознаках.

Деформація [< лат. dеfоrmаtіо] - зміна форми або розмірів тіла (або його частини) без зміни його маси. В залежності від умов тертя супроводжується пластичними або пружними Д., які можуть викликатися як механічним, так і температурним навантаженням тіла. При терті проявляються обидва види навантажень.

Динамічне навантаження - навантаження, зміна значення, напрямок або прикладання якого відбувається дуже швидко, в зв'язку з чим в елементах конструкції виникають значні інерційні сили.

Диспергування (при терті) - тонке подрібнення твердих або рідких тіл, напр., мастильних матеріалів в процесі тертя. Міра роздробленості речовини оцінюється дисперсністю. Існує багато роздроблених або дисперсних систем. Напр., в відпрацьованій оливі в роздробленому стані знаходяться вуглеводні, металеві частинки (більш грубі дисперсні системи), смоли (диспергуються до молекул).

Диференціал [< лат. dіffеrentіа] - механізм, який дозволяє передавати рух від одного вала до двох інших, щоби вони оберталися з різною швидкістю.

Дифузія - самовільний процес перенесення речовини, який приводить до встановлення рівноважного розподілу концентрацій в результаті безладного теплового руху молекул, атомів, іонів і колоїдних частинок в газах, рідинах або твердих тілах. Швидкість Д. залежить від густини і в'язкості середовища, від температури, природи дифундуючих частинок, впливу зовнішніх сил і ін.

Діагноз [гр. dіаgnosis розпізнання, визначення]

Діагностика автомобілів - це напрямок проблеми надійності, що швидко розвивається і базується на достатньо розробленому логічному фундаменті, на тонких математичних і фізичних методах, які дозволяють досягнути оптимальних результатів. Можлива діагностика, яка дає тільки сортувальну інформацію типу “придатний” - “непридатний”, яка необхідна в основному для організації потоків ТО і ПР. Спеціальних засобів для діагностики першого виду поки що недостатньо. Тому частіше використовують діагностику другого виду, яка забезпечена відповідними засобами (див. методи діагностування), проводячи перевірки з регулюваннями без переміщення автомобіля. Д. - процес дослідження об'єкту (вузла, агрегата, системи) стан якого визначається. Закінчення цього дослідження - діагноз, тобто висновок про стан об'єкту типу: об'єкт справний, об'єкт несправний, в об'єкті є несправність. Технічна діагностика розглядає три типи задач - задачі діагнозу, прогнозу, генезу.

Діагностичні моделі встановлюють причинно-наслідкові співвідношення між технічним станом об'єкта діагностування (вихідними та внутрішніми параметрами його структури) і їх діагностичними сигналами (вихідними параметрами). Д. м. можуть бути аналітичної, табличної, векторної, структурно-наслідкової та ін. форм. Вибір того чи іншого виду залежить від ряду факторів: умов експлуатації, можливих конструктивних виконань, ступеня абстрагування від реальної системи і т. д.

~ аналітичні найбільш повно описують процеси діагностичної системи. Але при великій кількості структурних елементів і зовнішніх факторів, які впливають на систему, вони бувають дуже громіздкими. Рішення їх відносно вихідних параметрів буває затрудненим. 

~ структурно-наслідкові. Приклади таких моделей подано у дод.А. На І-му рівні цієї схеми є найбільш вразливі механізми і деталі автомобіля; на ІІ-му рівні - спряження між ними, тобто структурні параметри; на ІІІ-му рівні - відхилення цих величин, які перевищують граничні значення, тобто характерні несправності; на ІV-му рівні - робочі або супутні процеси (діагностичні параметри), які відповідають величинам структурних параметрів; на V-му рівні - діагностичні параметри, тобто фізичні величини, за допомогою яких можна виміряти супутні або робочі процеси об'єкту діагностування і таким чином визначити технічний стан об'єкту без його розбирання. Основний недолік наведених моделей - трудність, а практично і неможливість синтезу моделей великих складних систем. В зв'язку з цим велике розповсюдження має імітаційне моделювання. 

Діагностичні нормативи - кількісна оцінка технічного стану діагностованої системи. До Д.н. відносяться: початкова величина діагностичного параметра, його граничне значення, при досягненні якого виникає ймовірність появи відмови, допустима величина при заданій періодичності діагностування. Д.н. можна поділити на дві групи: 

визначаються державними стандартами і обумовлені нормативно-технічною документацією заводів-виготовлювачів. До першої групи відносяться Д. н., які характеризують технічний стан механізмів і вузлів, що забезпечують безпеку руху і впливають на навколишнє середовище. Наприклад, гальмівний шлях, час спрацювання гальмівного приводу, гальмівні сили на колесах, вміст шкідливих компонентів відпрацьованих газів. Зміна цих нормативів може бути лише в сторону більш жорстких значень. 

До другої групи відносяться Д. н., які пов'язані з технічними допусками параметрів технічного стану або з оптимальними показниками надійності і економічності роботи автомобіля. Нормативи структурних параметрів встановлюються на стадії проектування і коректуються при доводці автомобіля. Наприклад, зазори в клапанному механізмі, контактах переривника, шворневому з'єднанні, кута установки коліс автомобіля. 

Можна виділити ще проміжні Д.н., які пов'язані із збільшенням потужності двигуна, зменшенням довговічності деталей і вузлів. Д.н. проміжної групи дуже залежать від умов експлуатації, віку автомобіля.

Діагностичні ознаки - інформація, яка необхідна для діагностики і функціонально пов'язана з технічним станом механізму. При діагностуванні параметри технічного стану автомобіля і його елементів вимірюють побічно, використовуючи вихідні (робочі) і супутні процеси, які відбуваються при функціонуванні механізму. Найбільш часто при діагностуванні автомобілів використовують такі Д. о.: ефективність механізму, коливні процеси, тепловий стан, герметичність, склад оливи і ін. Д. о. можна оцінити за допомогою відповідних діагностичних параметрів і діагностичних нормативів.

Діагностичні параметри - якісна міра технічного стану автомобіля і його елементів по непрямих ознаках. Наприклад, ефективність двигуна можна оцінити по потужності і темпу наростання, гальма - по величині гальмівного шляху і сповільненню автомобіля. Ці параметри дають узагальнену інформацію про стан механізму в цілому і є основою для подальшого поелементного діагностування. Супутні процеси (шум, нагрівання) можна оцінити за допомогою таких Д. п., як величина, швидкість і прискорення вібрацій, міра і швидкість нагрівання, компресія, концентрація в оливі продуктів спрацювання і ін. Ці параметри дають більш вузьку, конкретну інформацію про технічний стан механізму і достатньо універсальні, широко застосовуються для складних технічних систем. Д. п. механізма, як і структурні (параметри технічного стану) є змінними випадковими величинами і мають відповідні номінальні і граничні значення. Із збільшенням пробігу з початку експлуатації Д. п. можуть або збільшуватися (вібрації), або зменшуватися (тиск оливи). Існуючий зв'язок між Д. п. і структурними параметрами дозволяє без розбирання кількісно оцінити технічний стан автомобіля і його елементів.

Діагностування - технологічний процес визначення технічного стану автомобіля без розбирання і складання висновку про необхідне обслуговування чи ремонт. Д. є технологічним елементом профілактики і основним методом виконання контрольних робіт. Специфічною властивістю, яка відрізняє діагностування від звичайного визначення технічного стану є виявлення прихованих несправностей без розбирання.

Діагностування двигуна за складом відпрацьованих газів дозволяє отримати точну кількісну оцінку компонентів, які містяться в відпрацьованих газах. Таке діагностування має важливе значення, так як воно спрямоване на зменшення забруднення навколишнього середовища окисом вуглецю, азоту і незгорілими вуглеводами. На основі даних про кількісний склад відпрацьованих газів можна отримати інформацію про процеси роботи двигуна: встановити міру повноти згоряння, оцінити якість процесів утворення суміші і газообміну, встановити вплив різних факторів на протікання процесу згоряння.


Таблиця 1. Кількісний склад відпрацьованих газів (в об'ємних відсотках) 

Компоненти	Карбюраторні двигуни	Дизелі
Азот	74-77	76-78
Кисень	0,3-0,8	2,0-18,0
Пари води	3,0-5,5	0,5-4,0
Двоокис вуглецю	5,0-12,0	1,0-10,0
Окис вуглецю	5,-10,	0,01-0,5
Окисли азоту	0-0,8	0,0002-0,5
Вуглеводи	0,2-3,0	0,0009-0,5
Альдегіди	0-0,2	0,01-0,009

У випадку появи несправностей змінюється склад вихлопних газів. Під впливом несправностей системи живлення, які викликають збагачення робочої суміші підвищується кількість продуктів неповного згоряння (СО, СН) парів Н2О. При повному згорянні в вихлопних газах міститься найбільша кількість СО2. Несправності, які погіршують подачу палива викликають збіднення робочої суміші, і в вихлопних газах збільшується вміст О2.

Таблиця 2. Основні несправності системи живлення і запалювання при перевірці на холостому ході [АТ 11/81]

Режим перевірки	Зміна концентрації СО і СmНn	Можливі несправності
nхх min	СО­СmНn­	Забруднення повітряних жиклерів системи хх, підвищений рівень палива в поплавцевій камері, нещільне прикривання голкою вихідного отвору системи хх, неправильне регулювання приводу повітряної заслінки.
	СО¯ СmНn­	Мале відкриття гвинтів якості  системи х. х., малі зазори між електродами свічок запалення, ранній кут випередження запалення, несправності запалення.
	СО - СmНn­	Пізній кут випередження запалення, несправний вакуумний автомат випередження запалення.
0,6 n ном.	СО – СmНn¯	Заїдання клапана економайзера в відкритому стані, використання головних паливних жиклерів з великою пропускною здатністю, забруднення повітряних жиклерів головної дозуючої системи.
Прим.: - в межах норми, ­- вище,   ¯- нижче.

Вимірні прилади: ГАИ-1, “Інфаліт-1”, AST-70, BOSH серії ETT і ін. 

Діагностування з використанням оптичних приладів - метод діагностування двигунів, який грунтується на аналізі світлового випромінювання. Це випромінювання супроводжує згоряння робочої суміші і його можна спостерігати через прозорі свічки запалювання (індикатор якості паливної суміші ИКС-3) або вставку, які вмонтовані в камеру згоряння. При проведенні регулювань карбюратора використовують кольорограму полум'я (мал. ).

Мал. Кольорограма полум'я і її зв'язок з потужністю Ne max і годинною витратою палива Gn min карбюраторного двигуна при зміні складу робочої суміші a (холостий хід, 2000 об/хв.): 1) полум'я жовте; 2) оранжеве; 3) біло-голубе з оранжевим відтінком; 4) біло-голубе; 5) біло-голубе інтенсивної яскравості; 6) біло-голубе; 7) слабо біло-голубе. 

Якщо двигун працює в найбільш економічному режимі полум'я випромінює світловий потік біло-голубого кольору 4, 5, 6, який вказує на інтенсивне проходження процесу згоряння. Максимальне значення ефективної потужності і економічності двигуна.

Можливості оптичного діагностування можуть бути розширені при застосуванні приладів, які дозволяють реєструвати, вимірювати і обробляти параметри оптичних сигналів по характерних осцилограмах світлового імпульсу 

Діагностування за зміною віброакустичних параметрів проводиться під час функціонування любого механізма, коли рух окремих деталей супроводжується співударами. В результаті цього по механізму розповсюджуються пружні коливання, які викликають певні структурні шуми. В процесі спрацювання деталей змінюється величина структурних параметрів, що приводить до зміни параметрів шуму і вібрації механізму в цілому. Цю фізичну властивість використовують при діагностуванні механізмів. При роботі механізма всі коливання накладаються одне на одне і утворюють випадкову сукупність коливних процесів, яка називається спектром. Існує декілька методів віброакустичної діагностики. Найбільшого поширення отримала реєстрація рівня коливальних процесів у вигляді миттєвого імпульсу в функції часу за допомогою осцилографа. Рівень і характер спаду коливних процесів в порівнянні з нормативним дозволяє визначити несправність діагностованого спряження. Більш універсальним методом є реєстрація і аналіз всього спектра. При цьому групуються за частотами, складові коливних процесів за допомогою фільтрів (подібно настроюванню радіоприймачів). Дефект виявляють по максимальному або середньому рівню коливного процесу в смузі частот при порівнянні з нормативами (еталонами). 

Діагностування за параметрами герметичності робочих об'ємів грунтується на виявленні і кількісній оцінці витікання газів або рідин із робочих об'ємів, вузлів і механізмів автомобіля. До таких робочих об'ємів відносяться: камера згоряння, система охолодження, система живлення двигуна, шини, гідравлічні і пневматичні прилади і механізми. В якості діагностичних параметрів можуть бути використані компресія двигуна, проривання газів в картер, розрідження в випускному трубопроводі, витікання стисненого повітря із циліндра, вигар оливи, деформація каркаса шини, тиск палива в плунжерній парі і ін. Д. п. п. г. р. о. проводять за допомогою таких приладів: компресометра, прилада К-69 і його модифікацій, витратоміра проривання газів в картер, манометра, вакуумметра, пневматичних калібрів BOSCH ПНВТ EPS-804, 807 для форсунок EFEP67D, EPS-100 і ін. 

Діагностування за параметрами робочих процесів: гальмівному шляху, сповільненню автомобіля, гальмівних зусиллях і їх різниці на колесах колісної осі, часу спрацювання приводу гальмівних механізмів, бокових зусиллях і моментах в плямі контакту шини з опорною поверхнею, пульсаціях тиску в паливопроводах високого тиску, контрольній витраті палива і ін. Для Д. п. п. р. п. створено велику кількість контрольно-діагностичних засобів: стенди для визначення тягових якостей автомобіля (К-424, СТК-2М і ін.), стенди для визначення гальмівних якостей автомобіля (К-208, ТС-1), діагностичні комплекси BOSCH SDL-300, стенди для перевірки ходових якостей автомобілів, динамометр-люфтомір для перевірки рульового керування і ін.

Діагностування за періодично повторюваних робочих процесах або циклах полягає в тому, що робочі процеси випуску, стиску, згоряння і випуску, зміна тиску в випускних паливних трубопроводах високого тиску, системи запалювання і інші часто повторюються. Для діагностування достатньо вивчити параметри одного циклу. Для цього за допомогою перетворювачів, параметри одного циклу розгортають в часі, затримують його і виводять на реєструючий або показуючий прилад. Найбільше поширення має метод для діагностування системи запалювання двигуна по характерних осцилограмах напруги в первинному і вторинному колі (напр., стенд Э-205, осцилограф Э-206, портативний мотор-тестер PMS100, KTS500 фірми BOSCH). Ділянки осцилограм несуть інформацію про несправності системи запалювання, балансування автомобільних коліс проводиться за допомогою стробоскопічних пристроїв. 

Діагностування за складом картерної оливи проводиться шляхом аналізу проб оливи картера двигуна з метою визначення кількісного вмісту продуктів спрацювання деталей, забруднень і домішок, які попали в оливу. Концентрація Fе, Al, Sі, Cr, Cu, Pв, Sn і ін. елементів в оливі дозволяє оцінити швидкість спрацювання деталей (Fе - гільзи циліндрів, шийки колінвала, поршневі кільця, Al - поршні і ін., грунтовий порох - стан повітряних фільтрів). Для кількісного визначення елементів спрацювання в робочій оливі існують методи: спектрального аналізу, колорометричні, індукційні, радіоактивні і ін. Найбільшого поширення отримав спектральний метод. Визначення вмісту продуктів в пробі оливи по характерних для кожного елементу спектрах, які отримують при спалюванні проби в зоні електричного розряду.
Діагностування по структурних параметрах грунтується на вимірюванні цих параметрів або зазорів, які визначають взаємне розташування деталей і механізмів. Діагностування проводиться коли можна виміряти ці параметри без розбирання спряжених деталей. Структурними параметрами можуть бути: зазори в підшипникових вузлах, в клапанах механізму, в кривошипно-шатунній і поршневій групі двигуна, в шворневому з'єднанні колісного вузла, в рульовому керуванні, кути установки передніх коліс і ін. Д. п. с. п. проводиться за допомогою вимірних інструментів: щупів, лінійок, штангенциркуля, нутромірів, індикатора годинникового типу, компресорно-вакуумної установки. Перевага цього методу - точні діагнози, простота засобів вимірювання, а недоліки - велика трудомісткість, мала технологічність. 

Дія – 1. вияв якоїсь діяльності; 2. робота, функціонування якої-небудь машини, підприємства і ін. 

Довговічність - властивість автомобіля зберігати роботоздатність до граничного стану з врахуванням перерв для ТО і ремонту. Показниками довговічності є ресурс (в кілометрах) і строк служби (в роках).

Дорожній транспортний засіб (ДТЗ) - транспортний засіб, призначений для експлуатації переважно на автомобільних дорогах загального користування усіх категорій і сконструйований згідно з їхніми нормами.

Доступність до об'єкту ТО і ремонту - основний фактор експлуатаційної технологічності автомобіля, який визначає скорочення витрат на профілактику і ремонт. Цим фактором визначаються умови роботи по ТО і ремонту автомобіля, а також придатність об'єкта для виконання цільових операцій по профілактиці і ремонту з мінімальними об'ємами додаткових робіт або взагалі без них.

Дросель [нім. Drossel] - клапан для регулювання пропускання води, пари, газів
Дряпання - процес утворення заглиблень на поверхні в напрямку ковзання під впливом виступів твердого тіла або твердих частинок. Д. супроводжує абразивне спрацювання і спрацювання при заїданні. Інколи супроводжується як допоміжний технологічний метод визначення твердості. 

“Дурнестійкість” - серед західних інженерів термін застосовується достатньо давно і означає, що машина, механізм, прилад повинен за своєю конструкцією виключати можливість випадкової помилки при роботі з ним некваліфікованим користувачем або виходу з ладу в результаті випадкової помилки. Вони цілком обгрунтовано вважають, що людина, купуючи телевізор (автомобіль), не повинна закінчувати радіотехнічний (автомобільний) ВУЗ, щоб вміти ним користуватися, тому кожен провід повинен вставлятися в тільки для нього призначений роз'єм.